Межовий розлад особистості — це складний психіатричний стан, якому притаманні стійка нестабільність власної ідентичності, нестабільність регуляції емоцій та інтерперсональних відносин, що часто супроводжується імпульсивною поведінкою та інтенсивними емоційними коливаннями.
Поширеність МРО варіюється в різних популяціях, торкаючись близько 0,7-2,7% загальної популяції.
МРО часто поєднується одночасно з іншими розладами психіки (депресивні, тривожні розлади, розлади харчової поведінки, вживання алкоголю та наркотичних речовин тощо).
МРО починає закладатися в дитинстві та підлітковому віці, зазвичай отримуючи клінічну увагу вже в ранньому дорослому віці.
Патофізіологія МРО:
Патофізіологія МРО включає фактори навколишнього середовища та генетичну схильність. Генетичні фактори грають важливу роль у формуванні МРО, проте епігенетичні зміни, особливо ті, що виникають від стресу в ранньому дитинстві, також мають суттєвий вплив
Генетика:
МРО частіше виникає, коли в сім’ї вже є родичі з МРО. Ризик МРО вищий в ідентичних близнюків
Епігенетика:
- Неблагоприємний досвід в дитинстві, ранні психологічні травми впливають на розвиток мозку через модуляцію гормонів та нейропептидів
- Негативний досвід в дитинстві впливає на експресію генів та особистісні риси, які можуть підвищувати схильність до розвитку МРО
- Доведений зв’язок між МРО та досвідом фізичного, сексуального та емоційного насилля, та досвідом занедбання. Від 30 до 90% людей з МРО в різних популяціях мають досвід насилля або травми в дитинстві
- Також був виявлений зв’язок між розвитком МРО та розлученнями дитини та матері у віці до 5 років
- Соціальна депривація та соціальна нерівність також можуть підвищувати ризик розвитку МРО
Нейробіологія МРО:
Фронтолімбічна дисфункція:
- Найпоширеніша гіпотеза припускає, що при МРО наявна фронто-лімбічна дисфункція, коли порушення регуляцї емоцій виникає через гіперактивність лімбічних структур – амігдали, гіпокампу, передньої поясної кори, та через аномальне функціонування префронтальних ділянок
- В людей з МРО спостерігається порушення зв’язку між префронтальною корою та лімбічними структурами (особливо з амігдалою) ➡️ порушення емоційної регуляції та соціального пізнання, імпульсивність, емоційна нестабільність, посилене очікування загрози
- Характерні зміни самої префронтальної кори в людей з МРО, а саме зниження об’єму сірої речовини в цій ділянці мозку ➡️ зв’язок з емоційною нестабільністю та порушенням суджень
Гіперактивність амігдали:
- Амігдала (мигдалина) – ділянка мозку, що відповідає за формування та обробку емоцій, в тому числі страху, тривоги. Вона відповідає за концентрацію уваги на значущих сигналах ззовні, за регуляцію поведінки та формування пам’яті
- У людей з МРО спостерігається стійка гіперактивніть амігдали у відповідь на негативні подразники. Надмірна чутливість амігдали ➡️ перебільшені реакції у відповідь на очікувану загрозу або соціальне відторгнення
- Мета-аналізи підтверджують, що гіперактивність амігдали та гіпокампу під час емоційної обробки є найвиразнішими знахідками під час нейровізуалізації в людей з МРО
- Ця гіперактивність зберігається через дефіцит звикання, що робить складним для людей з МРО корегувати свою відповідь на повторювані негативні подразники
- Травматичні події можуть робити амігадалу більш чутливою ➡️ посилена настороженість та увага до непередбачуваних результатів ➡️ страх, румінації, підозрілість
Дисфункція нейротрансмітерних систем:
- Серотонін: порушена регуляція серотонінергічної системи асоційована з імпульсивною поведінкою, агресією, перепадами настрою, які типові для МРО. Вважається, що знижена серотонінова активність, особливо в префронтальній корі, асоційована з труднощами в контролі імпульсів та підвищеною агресивністю
- Дофамін: дисфункція в дофамінергічній системі асоціюється з порушенням обробки винагород, емоційної регуляції та імпульсивності. Дослідження виявили в людей з МРО зміни в нейронних шляхах та дофамінових рецепторах в мозку, що пов’язують з підвищеною емоційною чутливістю та порушенням регуляції негативних емоцій
- Глутамат: останні дані свідчать про зміни в глутаматергічній системі, що посилює емоційну нестабільність та підтримує імпульсивне прийняття рішень
- Окситоцин: порушення регуляції окситоцину (нейропептид, важливий для механізмів прив’язаності та соціального пізнання) асоційоване з труднощами у стосунках при МРО. Зниження рівнів окситоцину може порушувати обробку емоційної інформації ➡️ загострення проблем в інтерперсональних стосунках
Аномалії в роботі Мережі пасивного режиму роботи мозку (default mode network)
- Мережа пасивного режиму роботи мозку (default mode network, DMN) – це взаємопов’язана група структур в мозку, яка активується, коли людина не зайнята виконанням задач, а знаходиться в стані спокою/розмірковування/мрійливості. Дана мережа відіграє важливу роль в самоаналізі, регуляції емоцій, соціальних взаємодіях.
- В людей з МРО спостерігається порушення функції DMN. Аномальна активність DMN пов’язується з фрагментованим сприйняттям себе та стійкою негативною румінацією, що може погіршувати емоційну нестабільність та порушення індентичності
Дорзальна передня поясна кора
- Дорзальна передня поясна кора — ділянка мозку, що діє як сигналізація у відповідь на фізичний та емоційний біль, бере участь в процесах прийняття рішень, емпатії, керуванням імпульсивністю та емоціями.
- У пацієнтів з МРО дорзальна передня поясна кора демонструє підвищену активність та чутливість до потенційних загроз або відмов, навіть коли такої загрози в реальності немає
- Зміни в шляхах обробки емоційного болю можуть опосередковувати зменшення больової чутливості при несуїцидальній самопошкоджувальній поведінці
Помилки передбачення винагороди та Салієнтна система
- Точне передбачення (прогнозування) корисних або неприємних наслідків наших рішень чи подій є необхідним для адаптивних відповідей на подразники навколишнього середовища. В мозку, що розвивається типово, помилки передбачення (prediction errors) – невідповідності між очікуваннями та реальними подіями – сигналізуються швидкими фазними збудженнями дофамінових та серотонінових нейронів, що проектуються на салієнтну мережу* головного мозку та мережу винагород
- Сигнали помилок передбачення в цих мережах необхідні для управління увагою, для процесу надання значень та інтегрування внутрішньої та зовнішньої інформації, що допомагає розвивати та оновлювати «внутрішню модель зовнішнього середовища» головного мозку. Цей процес відомий як прогностична обробка
- Салієнтна система (мережа визначення значущості, salience network) – нейронна мережа головного мозку, яка залучена в процес визначення та відбору найбільш важливих стимулів та реагування на них
- При МРО, салієнтна система залучена в надмірну реактивність на негативні стимули. Така надмірна реактивність може бути пов’язана з порушеною адаптацією та надмірною сенсибілізацією в нейронних мережах
- Помилки передбачення винагороди (reward prediction error) ➡️ люди з МРО сприймають негативні соціальні ситуації як надмірно значимі
- Жорстоке поводження в дитинстві, яке часто трапляється в людей з МРО, суттєво порушує розвиток прогнозувальних систем мозку ➡️ це вносить вклад в емоційну нестабільність та підвищену чутливість до соціальних сигналів.
- Люди з МРО часто демонструють надмірні реакції на помилки передбачення винагороди ➡️ перепади настрою, емоційні гойдалки
- Підвищена чутливість до невідповідності між очікуваннями та реальністю (особливо в соціальному контексті та контексті винагород) ➡️ емоційна реактивність
- Непослідовна, непередбачувана та нестабільна поведінка батьків посилюють порушення процесу прогнозування в людей з МРО, підривають розвиток стабільних соціальних очікувань ➡️ це сприяє покладанню людей з МРО на зовнішній фідбек та порушенню емоційної регуляції
Дисбаланс в ендогенній опіоїдній системі:
- Ендогенна опіоїдна система — це складна нейромодуляторна мережа, що включає в себе різні опіоїдні рецептори. В додаток до її ролі в модуляції болю та у відповіді на стрес, ендогенна опіоїдна система важлива для регуляції настрою, обробки винагород, соціального зближення. Особливо важлива також при дистресі, пов’язаному з сепарацією
- Вплив хронічного стресу та травми, особливо коли цей досвід виникає в ранньому дитинстві, може суттєво змінювати експресію (вироблення) опіоїдних рецепторів. Тобто, змінюється кількість рецепторів на поверхні клітини
- Тривале занедбання та нестача соціальної підтримки можуть викликати хронічну недостатню стимуляцію опіоїдних рецепторів, необхідних для формування соціальних зв’язків та емоційної винагороди
- Така недостатня активація може призводити до того, що люди з МРО можуть займатися поведінкою, яка штучно стимулює опіоїдні рецептори – вживання наркотичних речовин, самопошкодження, переїдання, ризикована поведінка – намагаючися помилково заповнити «дефіцити задоволення» та тимчасово знизити емоційний дистрес, підвищуючи рівні опіоїдів
- Як компенсаторний механізм, тіло може намагатися збільшити кількість опіоїдних рецепторів, підвищуючи їх активність ➡️ підтримання циклу емоційної нестабільності та дисфорії
Лікар-психіатр Литвиненко Дарина Григорівна
