Сором та почуття провини після прийому їжі, страх і тривога через можливість набрати вагу, спроби постійно контролювати кількість та якість продуктів, займатися додатковими навантаженнями для зменшення ваги — основні ознаки розладу харчової поведінки. Про наявність розладу можна говорити, якщо симптоми присутні більше трьох місяців. Часто бувають супутні розлади — депресивні, тривожні розлади, розлади особистості.
Розлад харчової поведінки має декілька видів:
Неврогенна анорексія, неврогенна булімія, розлад харчової поведінки з приступами переїдання. Надмірна вага (ожиріння) також вважається одним із видів РПП, хоча поки не включений в наукові класифікації.
Неврогенна анорексія проявляється в дотриманні суворих дієт, обмеженого споживання багатьох продуктів, постійному страху набрати вагу, викривленим сприйманням свого тіла та зовнішності — найчастіше — це зони щік та животу, але можуть бути і інші частини тіла. Тіло здається занадто великим, важким, непривабливим, і ці відчуття підштовхують до постійних перевірок розмірів тіла, зважувань, надмірних спортивних навантажень.
Неврогенна булімія характеризується епізодами компульсивного переїдання та компенсаторною поведінкою — викликання блювоти, застосування проносних засобів з метою очищення від споживаної їжі.
При розладі харчової поведінки з приступами переїдання відбуваються епізоди переїдання (вживання занадто великої кількості їжі до відчуття дискомфорту у шлунку), занадто швидке вживання їжі, відчуття сорому через це і постійного стресу.
Деякі фактори, які можуть вплинути на виникнення РПП:
- Низька самооцінка
- Негативний досвід в минулому (булінг в школі, насмішки через зовнішність)
- Надання зовнішності великого значення
- Зайва вага в минулому
- Перфекціонізм, який, зазвичай, формується в родинному колі — багато оцінок, занадто високі стандарти та вимоги
- Вплив культури, масмедіа щодо стандартів фігури та зовнішності тощо.
Як лікується за допомогою психотерапії?
Людині, яка страждає на розлад харчової поведінки, дуже важко самій справитися з негативними думками і відчуттями щодо своєї зовнішності і зупинити себе в перевірках, зважуваннях та обмеженнях в їжі. Вона уникає цих думок, не витримує сильних емоцій вини, сорому та відрази і починає або заїдати їх, або вдаватися до ще більш суворих дієт.
Якщо Ви помічаєте подібні ознаки у себе або у своїх родичів — не варто засуджувати себе або когось з них, навпаки, це говорить про те, що зараз Ви потребуєте допомоги і підтримки фахівця, який спеціалізується на лікуванні подібних розладів. Першим вибором при лікуванні РПП є метод когнітивно — їдання, обмежень, надмірних спортивних навантажень і т.п. В деяких випадках призначається супутнє медикаментозне лікування. Кожен випадок є індивідуальним і процес одужання залежить від декілька факторів — тривалості розладу, мотивації до змін самого пацієнта, підтримки родичів, наявності внутрішніх і зовнішніх ресурсів тощо. Але в будь якому випадку справитися з розладом харчової поведінки — можливо, він з’являється в процесі життя, а не є вродженим, тому піддається лікуванню.
Катерина Новікова, психолог, психотерапевт, когнітивно — поведінковий консультант
